Бібліоша міста Самар: музична вітальня

Показ дописів із міткою музична вітальня. Показати всі дописи

четвер, 28 січня 2021 р.

Легенда музики поза течією часу

Вольфганг Амадей Моцарт - один з найвидатніших композиторів в історії людства. Він - справжній феномен, його музика захоплює і надихає. Моцарт є однією з найважливіших фігур в історії музики.

На відміну від колег, які працювали в одному напрямку, Моцарт писав у різних стилях і скрізь зумів домогтися успіху. Перший твір було написано маленьким Амадеєм у 5 років. Моцарт прожив всього 36 років, але за цей час він створив 652 твори, багато з яких стали великими.

Народився композитор у1756 році в музичній сім'ї. Можливо світ не дізнався б про Вольфганга Амадея Моцарта, якби його батько Леопольд не розгледів вчасно талант хлопчика. І саме Моцарту судилося стати справжньою легендою, новатором в музиці. Він створював легкі і багатогранні твори - практично ідеальну музику для дітей.

Вчені зясували, що твори великого композитора позитивно впливають на розумову діяльність людини. Багато батьків дають слухати сонати і концерти Моцарта дітям, і це призводить до дивовижних результатів. Як показують дослідження, хлопці стають більш зібраними, здатними логічно і образно міркувати. З цієї ж причини музику Моцарта для дітей можна почути в багатьох дошкільних установах.

Музика Моцарта для розвитку дітей

Та незважаючи на свою обдарованість, великий музикант не був багатим і знаменитим. Доля розпорядилася так, що один з найбільш плідних і колись успішних композиторів знаходився на межі бідності. Одна з причин - вроджена гордість і непохитність характеру. У багатьох творах Моцарта для дітей можна почути нотки тієї легкості і свободи духу, які були притаманні автору.
Про дитячі роки геніального Вольфі Моцарта вам розповість письменниця І. Роздобудько у своїй книзі, яку ви можете взяти у нашій бібліотеці.
Хтось може сказати, що класична музика зараз не в моді. Однак геніальні твори видатних композиторів знаходяться поза течією часу.

середа, 29 квітня 2020 р.

Міжнародний день джазу

Наприкінці осені 2011-го року, на 36-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, рішенням міжнародного співтовариства 30-е квітня було оголошено «Міжнародним днем джазу». Враховуючи високий ступінь культури і динамічного різноманіття музичного мистецтва, спільну спадщину і унікальний колорит, метою відзначення Дня джазу стало бажання розширення рівня інформованості всієї міжнародної спільноти про виражену педагогічну роль джазу як однієї з сил, що сприяє зміцненню миру і взаєморозумінню, єдності і культурного діалогу між людьми, суспільними групами і соціальними об’єднаннями.
Мабуть, жоден інший музичний напрям не відзначається такою загадковістю і

неоднозначністю. Слова відомого джазового виконавця Луї Армстронга якнайкраще описують всю суть джазової музики – "Якщо ви запитуєте що таке джаз, вам цього ніколи не зрозуміти".
Джаз (англ. jazz) - напрям у музиці, що виник на межі XIX- XX століть у США як синтез африканської та європейської культур. Один з легендарних музичних напрямів, витоки якого йдуть глибоко в афроамериканську народну музику і блюз.

Перші джазові наспіви й мелодії лунали серед бавовняних і тютюнових плантацій в умовах важкої рабської праці. Енергійна та ритмічна музика була чи не єдиним джерелом радості для людей, у яких не залишилось нічого, крім пам’яті про незабутні пісні і танці рідної Африки.
Наприкінці XIX - початку XX ст. на півдні Сполучених Штатів Америки, у м. Новий Орлеан, виникла нова форма музичного мистецтва, яка синтезувала в собі африканську та європейську культури. Назва цього напряму - джаз, що з англійської означає «підбадьорливий вигук в афроамериканців».
Характерними ознаками музичної мови джазу спочатку були імпровізація й поліритмія, що ґрунтувалася на синкопованих ритмах (перенесенню наголосу з сильної долі такту на слабку), а також особливий комплекс прийомів виконання ритму - свінг (з англійської - «розкачування»). Троє або четверо виконавців, які зазвичай грають на тромбоні, трубі і кларнеті, «підлаштовувалися» під чіткий ритм, який відбивали ударні.

Джаз - жанр професійної музики, що виник на початку XX ст. в південних штатах США внаслідок взаємодії африканської та європейської танцювальної музики.
У основі джазу - жанри афроамериканської музики: спірічуелc та блюз.
Спірічуелс (з англ. «духовний, церковний») - це духовний хоровий гімн в афроамериканській спільноті, написаний переважно на біблійні сюжети.
Блюз на відміну від спірічуелса - сольно-пісенний жанр драматичного спрямування. У творах цього жанру відображаються особисті переживання, емоції та почуття людини.
Джазмен - музикант, який виконує джаз (який вміє імпровізувати).

Джаз-бенд - великий джазовий оркестр.
Імпровізація (франц. improvisation, від лат. Improvises - непередбачений) - створення художнього твору (наприклад, музичного, поетичного, сценічного) в момент його виконання без попередньої підготовки. Музична імпровізація - історично найдавніший тип музикування.
Поліритмія - одночасне поєднання різних ритмічних малюнків.
Симфоджаз - стильовий різновид джазу; поєднання жанрів легкої та симфонічної музики.